Доброта й чуйність, уміння розділити чужий біль,
підтримати у тяжку хвилину – це в характері нашого
народу.
На жаль, із початком війни в Україні людей з інвалідністю
збільшилося майже вдвічі. Вони йдуть захищати свою
країну, лягають тілом за свою Батьківщину та побратимів. І
,незважаючи на складнощі,
повертаються до життя у госпіталях та медичних інститутах
та чують фразу: «Ми вимушені були ампутувати….». І це
стає початком нового життя… Дивлячись на цих людей,
неможливо не захоплюватись їх мужністю. На годинах
спілкування в класних колективах ліцею міста Рубіжного
Луганської області «Будемо милосердними», «Лелеченя
добра», «Всі ми різні, але всі ми рівні» вчителі говорили з
учнями про те, що байдужість – найстрашніший ворог
людини. Ліцеїсти формулювали своє визначення слову
«милосердя». Переглядали документальний фільм Тофіка
Шахвердиєва “Про любов” (про життя дітей з обмеженими
можливостями).
Люди з обмеженими можливостями можуть стати
прикладом, взірцем і для багатьох здорових, тому що вони
цінують життя, кожну його хвилинку, які своєю сміливістю,
наполегливістю, життєлюбністю показують нам, як
потрібно жити.